православные песни

главная >> святыни и монастыри Подолья >> монастыри
Історія і сучасність Галайківського монастиря

Ще підіймаючись крутою стежиною до чоловічого монастиря у с. Галайківці Мурованокуриловецького району, я вже відчувала якесь особливе піднесення. І недарма. Адже розташувалася обитель на справді благодатному клаптику землі. Століттями намоленому, чистому, де віками здійснювалися зцілення людських душ.

– Колись сюди приходило багато людей, – розповів отець Георгій. – Особливо великий потік паломників був, коли тут жив прозорливий ієромонах Агафодор, який займався вичитками і виганяв бісів. У селі ще є люди, які пам’ятають батюшку і дуже багато можуть розповісти про те, як він зцілював хворих та немічних, як своїми ручками будував тут усе, лаштував парканчики. Адже тут раніше була недоторкана природа, все заростало чагарником, а він усе те вирубував, розчищав. У ті часи тут діяв жіночий монастир, який населяли 11 монашок та 12-та ігуменя. Спочив о. Агафодор у 1962-му році. Зараз ми збираємо всі необхідні документи, аби канонізувати його. Такі питання вирішує Синод. Для цього потрібно буде перевірити, чи є нетлінними мощі батюшки. Ми думаємо, що це так, бо ще за життя батюшка став ангелом во плоті. Нині дуже часто, особливо у великі свята, проходячи повз могилки о. Агафодора, можна відчути благоухання.

...Могилка отця Агафодора – не єдине святе місце у Галайківцях. Виявилося, що тамтешня келія, яка має хрестоподібну форму, побудована за проектом святого Серафима Саровського. У цій келії зберігаються 200-300-літні ікони та шматочок каменя, на якому батюшка Серафим молився тисячу днів і ночей. Унікальною є копія улюбленої Богородичної ікони Серафима Саровського «Умілєнія», котра час від часу мироточить. Насельники монастиря дбайливо збирають те миро. Кажуть, що саме у цій кімнатці являлася Божа Матір отцю Агафодору.

Перекази свідчать, що колись була скоєна крадіжка ікон із келії старця. Та через деякий час родину злодія почали переслідувати нещастя, хвороби, трагедії... Бог палицею не б’є, але рано чи пізно за гріхи настає покарання. Тож у крадія відмовили ноги. Він зрозумів, що це відплата за гріх, а тому вирішив повернути вкрадене на місце. Оскільки ходити він вже не міг, то звернувся до односельців із проханням повернути вкрадені ним ікони на місце. Але люди не захотіли мати справу зі злодієм. Тоді він навколішки поповз із тими іконами на гору до монастиря.

Із того часу, дякувати Богові, ніхто не зазіхає на святиню. Більше того, віруючі люди як із Галайківець, так і з найближчих сіл чим можуть допомагають обителі, працюючи фізично, вносячи багато пожертв. Так, сусіди із Новодністровська Чернівецької області сприяли будівництву 3,5 км дороги до монастиря. А в день, коли я приїхала, місцеві добровольці заливали бетонний пояс на майбутньому братському корпусі.

– Тут буде триповерхова будівля, – розповів настоятель монастиря о. Феодосій. – На першому поверсі плануємо зробити столярку, на другому – келії, а на третьому – трапезну та чернечу церкву. Вже зведено фундамент літнього храму. 4 роки тому був збудований храм святих чудотворців Косьми та Даміана, в якому зараз правлять служби.

...30-річний отець Феодосій є настоятелем лише місяць. Попередником був його старший брат – отець Сергій, який дуже багато часу приділяє будівничим справам, часто у роз’їздах, тому в єпархіальному управлінні прийняли рішення, щоб настоятелем служив отець Феодосій.

– Як сприйняли Ваше рішення служити Богові рідні? – поцікавилася я у настоятеля.

– О, то була ціла біда! Нас у сім’ї троє, ще є молодша сестра, вона вже одружена, має двоє діток. Так ось, коли, навчаючись у Чернівецькому музичному училищі (ми родом з Буковини), мій брат пішов у монастир, мама двічі приходила й забирала його. Коли ж він у черговий раз зробив це, вона змирилася: «Так, напевно, Богу угодно». Я ж свій залізничний технікум закінчив, але зрозумів, що мирське життя – не для мене, і пішов стопами старшого брата.

Спасо-Преображенський чоловічий монастир у Галайківцях діє вже 7 років. Зараз у ньому живе четверо монахів та двоє послушників. Як зізнався отець Георгій, до речі, за фахом історик, у монастирі вони шукають мудрості, відкривають для себе сенс життя. «Блаженни алчущіи и жаждущіи правды, яко тіи наситятся...».

...Я спілкувалась із монахами та відчувала незбагнений спокій на душі. Мабуть-таки має рацію духівник обителі, схиархімандрит Кирил, який живе при Браїлівському жіночому монастирі, пророкуючи, що ця гора перетвориться на острівець порятунку духовної спадщини і тут буде великий монастир.

Інна ЧЕРВІНЧУК,
м. Вінниця.

 

 

творческое объединение
"От сердца к сердцу"

расписание поездок

отчет