православные песни

главная >> история >> история паломничества >> Паломництво - школа вивчення глибин Православ’я
Паломництво - школа вивчення глибин Православ’я

Луковникова С.Н., теолог, заступник
голови Вінницької обласної асоціації
православних педагогів в ім’я святих
рівноапостольних Мефодія і Кирила.


Сьогодні відроджується й наповнюється силою давня традиція – паломництво. Більше ніж двотисячолітня практика у цій царині духовного життя призвела до встановлення певних норм, звичаїв; визначилися основні шляхи і святині. Як форма духовного життя паломництво тільки починає для нас відкриватися у всій повноті. Тому важливо вникати у зміст, історію паломництва, знайомитися з правилами поведінки, з місцезнаходженням християнських святинь, тощо.

Багато людей полюбляє подорожувати. Так людина пізнає світ. Часто об’єктами екскурсій стають монастирі. Величні храми, чудові розписи на стінах, ікони, незвичайне оточення – все це вражає і притягує людину. Монастирів на нашій землі дуже багато. За своїм значенням і красою серед монастирів виділяються Лаври. Важко знайти людину, яка б не чула з дитинства про Києво-Печерську, або Почаївську Лаври. Свого часу багато людей відвідували їх з екскурсійною метою. Можна, звичайно, розглядати Лавру та інші монастирі з точки зору мистецтва, вивчати архітектуру, живопис - це дуже цікаво й пізнавально.

Втім, якщо задуматися над метою існування монастиря, стане зрозуміло, що вона розкривається у його духовній сутності. Краса устрою православних храмів, богослужінь покликані передавати гармонію духовного, Божественого світу, давати відчуття присутності Самого Бога й впливати на душу людини. Буває так, що у мандрівку їде людина душевна, а повертається духовна або одухотворена. Види подорожей, що здійснюються з духовною метою, називаються паломництвом, поклонництвом або прощею.

Слово «паломник» походить від західного «palmarius» тобто пальмовник, - людина, яка несе пальмову гілку” [1, стор.14]. Така назва пов’язана з доброчесним звичаєм їздити до Єрусалиму на Пасху і привозити звідти пальмові гілки, такі ж самі, якими зустрічали жителі міста Ісуса Христа під час Входу Господнього до Єрусалиму.

У кінці XIX - на початку XX століть паломників називали „поклонники”. Слово „поклонник” є буквальним перекладом з грецької слова „проскінітіс”. Це поняття богословське, воно не відображає якусь певну традицію. Воно утворилося від іменника „проскінісіс” - поклоніння - ключового слова з богословської спадщини VII Вселенського Собору. Отці Собору доказали, що поклоніння святим іконам не є ідолопоклонство. Здійснюючи акти поклоніння святим іконам, ми вклоняємось їм, але не надаємо тої честі, яка належить одному лише Богові. Поклоніння, яке належить Богові, Отці VII Собору назвали служінням „латріа”. Тобто поклоніння є формою воздаяння честі Богу через посередництво видимого образу. Це ж слово в церковному Переданні відноситься і до святих місць.

У західній традиції паломництво – перш за все подорож. В багатьох європейських мовах відповідне слово виникає з латинського peregrination, що значить мандрівка. Тому пілігрим – це перш за все мандрівник. Поклоніння святим місцям у західних християн іноді замінюється згадуваннями священних подій на святих місцях. В цьому – раціоналізм католицького та протестантського підходу до паломництва.

Історія паломництва цікава з точки зору вивчення духовності різних народів. В цьму змісті історія паломництва нашого народу до святих місць має багато яскравих сторінок. Це історія прагнення святості, історія подвижництва” [1, стр. 14-16].

На Україні паломників називають прочанами, а паломництво – прощею (від виразу – просити пробачення, прощення).

У давнину в паломництві брало участь багато людей. Вони йшли відомими шляхами або прокладали нові - здебільшого пішки. Можна упевнено сказати, що більшість головних магістралей Близького Сходу, Європи, в тому числі України і Росії, виникли із доріг, які протоптали паломники до святинь. Від Києва до Валааму, від Дівєєва до Соловків, від Лаври преподобного Сергія до Нового Афона, від Почаєва до Святої Землі йшли на поклоніння люди.

У наш час ця відроджена християнська традиція може стати школою вивчення глибин Православ’я в його багатій історії, сприяти катехізації та поглибленню віри.

 

творческое объединение
"От сердца к сердцу"

расписание поездок

отчет