православные песни

главная >> история >> история паломничества >> Вшанування святинь під час прощі
Вшанування святинь під час прощі

Храми

За часи сповідування християнства побудовані десятки тисяч православних храмів. Вони - окраса наших міст і сіл, стали яскравими виразниками народного світогляду. Церква для християнина, для паломника – це не просто будівля, це особливе місце молитовного предстояння людини пред Богом. Св.Димитрій Ростовський пише: «Основання Дому Божого – Церкви, Сам Христос, стіни – закон Божий, стовпи – апостоли, євангелісти, вчителі, покров – Дух Святий» [4, стор. 495]. «Видимі, матеріальні предмети означають світ невидимий і зв’язують Небо і Землю за допомогою Сили Божої, яка проявляється через видимі символи. Тому не випадково слово Церква з’єднує два поняття: Церква – Храм, тобто, збудований із земної матерії Дім Божий, і Церква – Тіло Христове, яке утворюється соборною єдністю всієї Ієрархії Церкви Небесної і Церкви земної, яка перебуває в істинній вірі» [5, стор. 65-66].

У православних храмах ми звикли бачити ікони Спасителя, Пресвятої Богородиці, святих. Ікона нагадує людині про Бога і з’єднує її з невидимим, духовним світом через духовний подвиг – молитву.

Святі мощі

„Раки святих подвижників – це самим Богом воздвижені кафедри, з яких всім і кожному промовляються вікові істини не словами, як це буває в наших слабких повчаннях, а справами і чудесами” [6, стор. 132].

«У християнському світі поклоніння святим мощам відомо з апостольських часів. На місці поховання праотця Адама був розіп’ятий Спаситель. Під час гонінь християни забирали з місць страти тіла мучеників, з честю їх ховали і на їхніх гробах здійснювали богослужіння. Звідси бере початок традиція покладати у вівтарі мощі святих мучеників. Тіла святих наповнені благодаттю, вони освячуються і наповнюються силою Христовою. Цією ж силою тіла святих ще при житті звільняються від гріха, і нею ж вони після смерті зберігаються.
Вшанування мощів було закріплено VII Вселенським Собором» [7, стор. 256].

Святі джерела

Про Святе джерело, воду якого порушував Ангел Господній і вода ставала цілющою, ми дізнаємося з Євангелія від Іоанна (Ин.5;2-15)

У паломництві всі – і дорослі, і малі – радіють можливості омитися у водах святих джерел, які дарують їм здоров’я, духовне і тілесне.

Місця упокоєння праведників

У Бога немає мертвих, у Бога всі живі. Старці ще при своєму житті говорили, щоб люди приходили на їх могилки і просили допомоги у них, як у живих. Тому монастирський цвинтар – місце, де знайшли спокій праведники, -люди, які жили за заповідями Божими, також є місцем паломництва.

Святині на пам’ять

«Повертаючись із Святих місць, люди часто привозять святині: камінчики, покровці від мощів святих угодників, пісочок з могилок. Ось як про це говорить митрополит Іоанн Сничев: «Належить розумно використовувати ті чи інші матеріальні святині, будь – то хрест з часткою мощів, земля чи камінчик зі Святої Землі, з гори Голгофи. Використовувати святині потрібно не по суєвірному страху: як би чого не трапилось без них, а пам’ятаючи, що людина є істота душевно-тілесна, що не захисту навіть, а освячення, потребує не тільки наша душа, але й наше тіло. Присутність святині поряд з нами допомагає нам стримуватися від гріха, пам’ятати про Бога і вічне життя» [7, стор.319].

 

творческое объединение
"От сердца к сердцу"

расписание поездок

отчет